Суть соціального замовлення суспільства полягає у вихованні особистості, що володіє не тільки певною сумою знань, умінь і навичок, а й здатна активно включитися в демократичні процеси, що відбуваються в нашій країні, стати учасником самоврядування народу. Одним з найважливіших факторів формування в учнів таких якостей є учнівське самоврядування.

Головним завданням УС є формування і розвиток соціально активної, гуманістично-спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості.

Разом з тим реалізація завдань щодо організації учнівського самоврядування пов’язана з необхідністю подолання такої суперечності: з одного боку, самоврядування потребує самостійності вчителів, з іншого, воно неможливе без удосконалення, педагогічного керівництва. Однією з поширених педагогічних помилок, є протиставлення педагогічного керівництва розвитку самодіяльності дітей. Суперечність між педагогічним керівництвом та УС є результатом неправильної організації педагогічного керівництва, відсутності взаємодії педагогічного та учнівського колективів у досягненні загальної мети – вихованні учнів. Адміністративність, шаблонність, авторитарність у педагогічному керівництві стають джерелом такої суперечності і не сприяють розвитку учнівського самоврядування, ініціативи, самодіяльності, творчості учнів.

Розглядаючи учнівське самоврядування як один з видів самоврядування народу, А.С.Макаренко вважав його дієвим засобом підготовки підростаючого покоління до життя, праці, активної участі в загальнодержавних суспільних справах.

Як невід’ємна складова частина системи самоврядування народу, його початкова ланка – УС – повинне збагачуватися досягненням нашої демократії, передовим досвідом у сфері залучення народу до участі в керівництві виробничими та громадськими справами.

Формування ініціативної особистості, здатної приймати нестандартні рішення, неможливе без широкого залучення учнів до участі в управлінні шкільними справами через організацію колективної творчої діяльності та учнівського самоврядування.

Дієвість роботи УС тільки тоді буде результативною, коли базуватиметься на таких принципах:

• тактовне, дохідливе роз’яснення учням їх посильної участі в управлінні навчально-виховним процесом;
• залучення учнів до роботи в органах УС, штабах, комісіях, постійних та тимчасових формуваннях;
• педагогічне керівництво колективною творчою діяльністю дітей та їх самоврядуванням;
• широке використання в практичній роботі педагогіки співробітництва;
• розширення гласності в роботі органів УС;
• організація індивідуального та групового змагання, підбиття підсумків та нагородження переможців;
• систематичне навчання організаторської діяльності його активу.

Цінність учнівського самоврядування полягає в тому, що учні глибоко проникають у сутність своїх прав та обов’язків. Відповідальні справи керівництва всім життям школи доручаються спочатку частині активу, а потім всьому учнівському колективу. Тому з самого початку організації учнівського самоврядування необхідно чітко сформулювати права та обов’язки кожного активіста, ради, комісії чи іншого органу. З ними потрібно познайомити весь колектив та затвердити на загальношкільних зборах. В подальшому права чи обов’язки можуть розширюватись, удосконалюватись. В зв’язку з цим доцільним є розробка письмових інструкцій та положень, що закріплюють права та обов’язки чергових, старост та ін.

 По-перше, письмова інструкція чи положення, розповсюджені по класах чи оформлені на спеціальному стенді, полегшують вчителям роз’яснення колективу учнів його завдань, створення позитивних традицій, накопичення досвіду в організації самоврядування. По-друге, невиконання положень, інструкцій, затверджених вищим органом учнівського колективу, ставить у незручне становище окремих учнів, педагогів, адміністрацію школи стосовно всього колективу.

Основним завданням педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням є:

• визначення системи органів колективу й уповноважених осіб з числа учнів;
• передача дітям організаторського досвіду;
• навчання їх організаторської майстерності;
• залучення учнів до самоуправлінської діяльності та роботи органів колективу;
• надання їм щоденної допомоги.

Головними вимогами для успішного розвитку УС мають бути:

• зацікавленість у його розвитку адміністрації, педагогічного колективу та більшості учнів;
• чіткий розподіл обов’язків по керівництву органами УС;
• оптимальна структура УС з урахуванням специфіки навчального закладу;
• чітка система роботи органів УС в масштабі школи (єдина документація, вимоги, дні засідань);
• організація системи змагань через органи УС;
• гласність у його роботі (стенди, підсумків змагань, стінгазети, бюлетені);
• нагородження, заохочення переможців через систему роботи УС.

Етапи розвитку самоврядування

Перший етап – організаційна робота. Його головне завдання – організаторська робота з метою зосередження уваги педагогічного та учнівського колективів на проблемах УС. Практична робота на цьому етапі полягає у вивченні науково-методичної літератури з цієї проблеми, проведенні педагогічної ради, нарад при директорі, засідань методичних об’єднань класних керівників, учнівських зборів з проблем організації УС. На цьому етапі педагогічним та учнівським колективом розв’язуються такі питання:

• розробляється оптимальна структура учнівського самоврядування, його органів з урахуванням специфіки школи;
• визначаються мета та завдання учнівського самоврядування виходячи з його структури;
• розробляється документація (положення, інструкції, пам’ятки);
• визначаються права та обов’язки органів УС (кожного органу з урахуванням структури);
• обирається актив.

Другий етап – полягає в організації безпосередньої роботи учнівського самоврядування. В ході його реалізації організовується практична діяльність органів УС, уточнюються функції кожного виконавчого органу, його членів, виходячи з їх прав та обов’язків, проводиться систематичне навчання активу з питань планування, проведення засідань, рейдів, чергувань.

Третій етап – характеризується постійним удосконаленням організаційної діяльності учнів. На цьому етапі:

• розширюється роль УС в житті школи в міру набуття дітьми організаторського досвіду;
• в його структурі створюються нові підструктури (тимчасові формування, об’єднання, клуби за інтересами);
• розширюються права та обов’язки органів УС, вдосконалюється його структура.

Важливою умовою педагогічного керівництва УС на цьому етапі є постійний пошук нових форм та методів організаційної діяльності учнів.

Практичну роботу організації УС доцільно починати зі створення творчих груп з представників учнівського та педагогічного колективів. В подальшій роботі це може бути такий орган, як штаб змагання,, що обирається загально шкільними зборами чи конференцією. Завдання цього органу полягає:

• в розробці та затвердженні на загально шкільних зборах документації за всіма напрямками роботи УС;
• в організації дієвого контролю за виконанням рішень загально шкільних зборів з цієї проблеми;
• в розробці механізмів підбиття підсумків змагання між класами, нагородження переможців;
• в підготовці матеріалів про роботу органів УС для розгляду на педрадах, нарадах, семінарах, методоб’єднаннях та пропозицій щодо їх удосконалення;
• в забезпеченні гласності в роботі органів УС;
• в участі в атестації педпрацівників за результатами роботи УС та їх особистої участі в педагогічному керівництві ним.