Незабаром Великдень. З давніх часів в Україні кожна господиня готувала на це свято нові сорочки-вишиванки, намагалась пристаратись якнайбільше яєць, з якими йшла до писанкарки. Або й сама проявляла неабиякий хист у виготовленні великодніх яєць. Процес розпису писанок повинен був супроводжуватись гарним настроєм, добрими помислами, щоб робота йшла від душі, від серця, від Бога. Тоді писанка перетворювалась на невеличкий пасхальний шедевр.

Упродовж століть цей звичай переріс у прекрасне народне мистецтво, що стало культурним надбанням української нації і презентує її у всьому світі.

Відомо чимало різновидів української писанки. Останнім часом став популярним так званий бісерний спосіб її виготовлення, який поширений на Закарпатті. Працюючи в проекті «Писанкова веселка», вихованці гуртка бісероплетіння (керівник М.В. Шивринська) збирали інформацію про походження писанки, символіку писанкового розпису та кольорів, про способи оздоблення пасхальних яєць. Результатом роботи над проектом стала виставка колекції пасхальних яєць, оздоблених бісером «Диво-писанка в бісерному вбранні». Виставка припала до душі відвідувачів: і дітей, і батьків, і педагогів.